Вірш про Україну.
Можна втратити все, але мати Вітчизну!
Полечу я у сни, у родинне тепло.
На світанку роси мама двері відчинить –
І запашне бузок, бо не все одцвіло.
Бачу поле і сад, чую слово правдиве,
З тополиних доріг повертаю сюди.
Я спішу до землі, до зеленого дива,
До свого джерела, до живої води.
Тут навіки бузком охрестилася хата,
Тут не раз я горів у вогні каяття.
Можна мати усе, а Вітчизни не мати.
Україно моя, ти одна як життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар